13 серпня експерти Програми Polaris спільно з фахівцями різних департаментів Міністерства освіти і науки України провели нетворкінг «Інклюзивне навчання в профільній школі: можливості закладів освіти академічного та професійного спрямування в реалізації права на освіту», де зібрались представники закладів освіти, інклюзивно-ресурсних центрів (ІРЦ), органів місцевого самоврядування, громадських та батьківських організацій.
Учасники визначили успішні практики та проблемні питання, окреслили зони розвитку й напрацювали конкретні рекомендації для державного, місцевого та інституційного рівнів. Одним із ключових висновків стало те, що забезпечення права учнів з особливими освітніми потребами на здобуття профільної середньої освіти потребує не окремих рішень, а цілісної системи взаємодії між закладами освіти, ІРЦ, громадами, батьками, експертним середовищем і державою.
«У центрі всіх рішень має залишатися дитина та її освітні потреби. Саме тому важливий багатокомпонентний підхід до інклюзивного навчання. Коли ми дивимося на систему з різних боків і чуємо представників різних напрямів, можемо краще побачити, яких саме “пазлів” бракує. Саме завдяки такому багатокомпонентному складу учасників нетворкінгу ми можемо комплексно подивитися на забезпечення права дитини на освіту, захист її інтересів та визначити роль кожного учасника в цій системі», — зазначила Катерина Павленко, експертка з інклюзивної та спеціальної освіти Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей.
Основна робота відбувалася у чотирьох тематичних групах, сформованих за єдиною методологією. До кожної групи увійшли представники різних інституцій та професійних середовищ. Такий формат дозволив розглядати питання інклюзивної профільної освіти комплексно — з різних професійних та управлінських перспектив, співвідносити нормативні вимоги з практикою, говорити про наявні бар’єри та спільно шукати можливі рішення.
Тематичні групи зосередилися на таких питаннях:
- Індивідуальна освітня траєкторія учня з особливими освітніми потребами: від формування до успішної реалізації;
- Інклюзивне освітнє середовище профільної школи: від доступності до успішної участі;
- Ресурсне забезпечення профільної освіти для учнів з особливими освітніми потребами;
- Кластерна модель взаємодії та партнерства у забезпеченні профільної освіти для учнів з особливими освітніми потребами.
Окремий експертний напрям був присвячений освітній карті учня з ООП на ІІІ рівні здобуття повної загальної середньої освіти — від визначення потреб до формування пропозицій.
«Справжня інклюзія починається там, де відмінності сприймаються як цінність. Це постійний процес творення освітнього простору, у якому кожен учень відчуває підтримку, безпеку та має можливість розвиватися відповідно до своїх потреб і потенціалу. Наше завдання — забезпечити умови, у яких учень з особливими освітніми потребами може не лише отримати доступ до профільної освіти, а й повноцінно брати участь у навчанні та будувати власну освітню траєкторію», — підкреслила Ольга Рибак, Начальниця відділу інклюзивного та спеціального навчання Директорату дошкільної та інклюзивної освіти МОН України.
Освітня траєкторія дитини після завершення базової школи має формуватися завчасно та супроводжуватися на всіх етапах вибору. У цьому процесі важливу роль відіграють команда психолого-педагогічного супроводу, ІРЦ, батьки та кар’єрні радники. При цьому профорієнтація має бути не разовою активністю напередодні вступу, а тривалим процесом професійного самовизначення учня.
Водночас учасники наголосили: формальна доступність закладу освіти ще не означає реальної доступності освіти. Для повноцінної участі учня необхідні підготовлені кадри, адаптація освітнього процесу та оцінювання, відповідний супровід, безбар’єрне середовище, а також достатні методичні та фінансові ресурси.
«Для більшості дітей з особливими освітніми потребами підтримка — це не тимчасова потреба, а супровід, який може бути необхідним упродовж усього життя. Тож ми не можемо чекати змін, які, можливо, відбудуться через 5–10 років. Саме тому такі нетворкінги важливі: вони дають можливість практикам і батькам відкрито говорити про те, де система вже працює, а де досі існує розрив між правами, гарантованими на папері, та реальною підтримкою, яку отримує родина», — зазначив Вячеслав Козак, президент ГС «Мережа батьківських організацій», керівник БО «Академія розвитку, підтримки та соціальної адаптації дитини «КІДДОМ».
Окрему увагу під час нетворкінгу приділили потребі у чіткій моделі взаємодії між усіма інституціями, які супроводжують дитину під час переходу від базової до профільної освіти. Йшлося, зокрема, про необхідність посилення координації на рівні громади, чіткішого визначення ролі ІРЦ, горизонтальної взаємодії між закладами різних типів та сталого обміну інформацією і практиками.
Учасники також представили практики, які вже працюють у громадах та закладах освіти, щоб їх можна було поширювати та адаптувати в інших регіонах.
«Сьогодні ми визначили можливі шляхи розв’язання проблем інклюзивного навчання і започаткували важливу професійну комунікацію. Наступним кроком стане узагальнення пропозицій нетворкінгу та їх передача Міністерству освіти і науки України, а також пошук додаткових форматів співпраці для поширення кращих практик», — зазначив Олег Фасоля, керівник команди «Освіта на місцевому та регіональному рівнях» Програми Polaris.
Учасники нетворкінгу розглядали інклюзивне навчання не лише на рівні окремого закладу освіти, а як систему, що охоплює індивідуальну освітню траєкторію учня, кадрове та ресурсне забезпечення, взаємодію між інституціями та необхідні зміни на рівні державної політики.
Напрацьовані під час заходу рекомендації та ключові висновки стануть основою для подальшого професійного діалогу щодо розвитку інклюзивного навчання у профільній школі академічного та професійного спрямування.
